Варто відвідати!

Трафальгарська площа

Трафальгарська площа-площа в центрі Лондона, найбільш відвідуване туристами місце в столиці країни та найбільш популярна туристична принада Великобританії. Спочатку площа носила ім’я короля Вільгельма IV. Перейменована в честь найбільшої морської битви 19 століття між королівським флотом Великобританії над обєднаними франко-іспанськими морськими силами поблизу мису Трафальгар 21 жовтня 1805 року, яка закінчилася повним розгромом обєднаної флотилії і утвердила домінування Великобританії на морі. Трафальгарська площа займає четверте місце як найбільш відвідувана туристична принада в світі з більш ніж 15 млн. відвідувачів в рік.

З початку 14 і до кінця 17 століть більшу частину сучасної Трафальгарської площі займали приміщення, які спочатку слугували притулком для королівських соколів, а з середини 16 століття тут знаходились стайні для обслуги Уайтхольського палацу. Палац слугував резиденцією англійських королів в Лондоні і на кінець 17 століття нараховував більше півтори тисяч приміщень, що робило його чи не найбільшою резиденцією у світі. Після великої пожежі в місті в 1698 році Уайтхольсьий палац майже повністю згорів.

На початку 18 століття стайні перестали використовувати за прямим призначенням і площу було очищено. На протязі 1800-х сама площа та прилеглі території пройшли етап генеральної реконструкції. В 1812 році архітектор Джон Неш розпочав розвивати нову концепцію забудови площі як частини генерального плану поліпшення благоустрою Лондона. Він хотів створити велику простору площу, яка б слугувала місцем культурного відпочинку громадян. В 1830 році це місце отримало офіційну назву Трафальгарська площа в честь відомої морської битви. Остаточно втілити плани нової забудови площі вдалося архітектору Чарльзу Барру, який одночасно проектував будівництво нового будинку парламенту, старе приміщення якого було зруйноване після пожежі 1834 року. Реконструкція площі розпочалася в 1840 році і закінчилась п’ятьма роками пізніше.

Найбільш помітною спорудою Трафальгарської площі є колона Нельсона. Чарльзу Бару була не до вподоби концепція встановлення колони Нельсона, але його пропозиція була відхилена і в 1843 році величний монумент Нельсона було встановлено на площі для увічнення життя та славної перемоги одного з найбільш видатних полководців в історії Британського військово-морського флоту. Нельсон був смертельно поранений в морському бою проти об’єднаної французько-іспанської флотилії. Тіло його привезли до Лондона та поховали в кафедральному соборі святого Павла.

Сама колона сягає в висоту 56 метрів, на вершині якої встановлено п’ятиметровій монумент полководця. Монумент повернений обличчям на південь в бік Вестмінстерського Палацу. Біля колони Нельсона встановлені чотири бронзові леви, які були вилиті з гармат переможеної французької флотилії. Існують документи, згідно яких в роки другої світової війни нацисти планували демонтувати колону Нельсона та вивезти її до Берліну.

Культура Лондона

Лондон — головний центр культурного життя Великобританії. Безліч закладів культури зосереджені у Вест-Енді. Найбільші театри й кінотеатри знаходяться в районі площі Лестер-Сквер між проспектом Шефтсбері-Авеню і Трафаль гарською площею. На північ від вулиці Стренд розташований ще один театральний центр: до нього входять Королівський оперний театр (Ковент-Гарден), відомий своїми балетом і оперою, і знаменитий Королівський театр на Друрі-Лейн. Ряд експериментальних театрів, наприклад театр Мермейд у Сіті, були відкриті після Другої світової війни. На південному березі Темзи біля вокзалу Ватерлоо, уверх за течією ріки, недалеко від театрів Єлизаветинської епохи знаходиться знаменитий своїми постановками шекспірівських та інших класичних п'єс театр «Олд Вік», що став компанією-засновником Національного театру. Королівське Шекспірівське товариство придбало в 1982 р. два нові театри, відкривши Центр мистецтв і конференцій Барбікан, побудований поруч із Лондонським валом у Сіті. Лондон підтримує п'ять головних симфонічних оркестрів, і їхні концерти відбуваються по всьому місту. Поруч із «Олд Вік» розташований концертний зал «Ройал-Фес-тивал-Хол». Багато музичних концертів, у тому числі знамениті літні симфонічні концерти, даються в Ройал-Альберт-Холі — одному з найбільших концертних залів Лондона. Сольні й камерні концерти проводяться в Уїгмор-Холі. У 1963 р. в Кройдоні, південному передмісті Лондона, був відкритий Фер-філдс-Холс — ансамбль нових залів для концертів і театральних спектаклів.
У Національній картинній галереї, розташованій на північ-' ному боці Трафальгарської площі, зберігається основна національна колекція картин, а в галереї Тейт на набережній Темзи в Челсі — чудова колекція картин сучасних шкіл живопису. У найбільшому у світі Британському музеї (заснований у 1753 р.) зберігаються численні археологічні експонати давньої Британії й античного світу. Фонди всесвітньо відомої бібліотеки Британського музею, що має в розпорядженні величезні куполоподібні читальні зали, нараховують більше 10 млн томів; тут також знаходиться сховище найбільшої колекції історич» них документів. Музей природної історії, Музей науки (із великою колекцією діючих моделей машин), музей Вікторії й Альберта та Інститут Співдружності знаходяться в Південному Кенсингтоні (загалом у столиці нараховується більше 250 музеїв). Поруч розташовані великі будівлі Імперського коледжу науки і техніки, що є частиною Лондонського університету (усього в місті 12 університетів). Університетська адміністрація знаходиться в Блумсбері, поруч із Британським музеєм і Університетським коледжем — найстарішим серед численних інститутів і коледжів, що утворюють цей величезний комплекс. Інші його відділення розкидані по усьому Великому Лондону і навіть за його межами. На Шкаділлі, у Бер-лінгтон-Хаусі розташоване Королівське-товариство — головне наукове товариство Англії, засноване Карлом II у 1660 р., а також Королівська академія мистецтв, що проводить тут свою щорічну літню виставку.
Художні музеї й галереї: Національна галерея (1824), Галерея Тейт (Тейт-Британія, 1897 р.; Тейт Модерн, 2000 р.), Національна портретна галерея, Галерея Хейуорд, найстаріша в країні публічна художня галерея Далідж-колледжу (1814 р., бере початок з 1626 р.), збори Уоллес, Інститут Куртолд, Музей воскових фігур мадам Тюссо. Близько 80 театрів: «Друрі-Лейн» (1663 р.), Ковент-Гарден (1732), концертний зал Аль-берт-Хол (1867—1871), Королівський Національний (1962 р.). Королівський шекспірівський (1961 р.), відтворений шекспірівський театр «Глобус», у якому раз на два роки проводиться Лондонський міжнародний театральний фестиваль, Королівська опера на Боу-стріт, Англійська національна опера у театрі «Колізей», Лондонський симфонічний оркестр, симфонічні оркестри Бі-бі-сі, філармонії, Королівської філармонії і Лондонської філармонії.
Редакції найбільших газет і журналів зосереджені па Фліт-стріт і безпосередньо поруч із цією вулицею. Найкращими лондонськими газетами є «Тайме», «Гардіан» (виходить одночасно в Лондоні й своєму рідному Манчестері) і «Дейлі телеграф». Існує також ряд масових щоденних газет з великим колом читачів і величезними тиражами, наприклад «Дейлі експрес», «Дейлі міррор>> і «Сан». Кілька ранкових щоденних газет публікуються за межами Лондона; у місті друкуються також численні журнали. Як Британська радіомовна корпорація (Бі-бі-сі) із власними радіо і телебаченням, так і редакції незалежних (комерційних) компаній телебачення мають свої штаб-квартири і головні студії в Лондоні.

ВИЗНАЧНІ ПАМ'ЯТКИ

Район, відомий за назвою Сіті, — жива історія Лондона. У ньому розташовані знамениті визначні пам'ятки, як, наприклад, собор Сент-Пол (св. Павла), побудований сером Крістофером Реном у стилі епохи Відродження; Маншен-Хаус (резиденція лорда-мера), відновлений Гілдхол (ратуша), Лон­донський Тауер і Монумент заввишки в 61 м, встановлений у пам'ять про Велику пожежу 1666 р., що спустошила Сіті. У цьому районі знаходиться багато відомих церков Сіті, побудованих у XVII і XVIII ст. замість згорілих під час Великої пожежі. Більшість із них були також побудовані Реном. Сіті — насамперед серце британської фінансової могутності: тут розташований Банк Англії, Фондова біржа, банк «Ллойдс» та інші банки, офіси страхових компаній і ділових будинків. Дотепер у Сіті, як і в інших частинах центру Лондона, розташовані тихі вулички з маленькими пивними — пабами. Кожен паб має постійних клієнтів, що живуть або працюють поблизу. У північній частині Сіті розташований реконструйований житловий квартал Барбікан, побудований навколо руїн древнього міського валу Лондона. У Барбікані Знаходяться Музей Лондона, театр, концертний зал і кілька шкіл. На захід, уздовж Фліт-стріт, розташовані редакції багатьох британських газет, далі — Центральний карний суд і будинки двох «Судових Іннів»: Середнього й Внутрішнього Темпла (Мідл-Інн та Іннер-Інн). Два інші інни — Лінкольнс-Інн і Грейс-Інн знаходяться трохи північніше. Кожен Інн має свою власну їдальню, каплицю й бібліотеку, а офіси адвокатів звернені усередину тінистих чотирикутних дворів. Біля Темпл-Бара, старих західних воріт Сіті, Фліт-стріт перетікає у вулицю Стренд, що йде на захід до Вестмінстера.
Вестмінстер. Королівський суд і більшість урядових будинків знаходяться у Вестмінстері — адміністративному районі, розташованому на захід від Трафальгарської площі. На цій величезній площі, у центрі якої стоїть пам'ятник Нельсону, розташовані: на північному боці — Національна галерея, на східному — церква Сент-Мартін-ін-те-Філдс, а на південному — будинки Адміралтейства. Вулиця Мелл, що йде від цієї площі на південний захід через Арку Адміралтейства, є дорогою для королівських процесій і тягнеться алеєю через парк Сент-Джеймс, повз палац Сент-Джеймс до меморіалу королеви Вікторії і Букінгемського палацу — офіційної резиденції британського монарха. Щоранку загони гвардійців проводять яскраву церемонію зміни варти у внутрішньому дворі палацу. Подібна ж церемонія з гвардійською кавалерією відбувається щодня на парадному плацу кінногвардійського полку на Уайт-холлі — вулиці, що йде від Трафальгарської площі до площі Парламенту й уздовж якої зосереджені багато урядових будинків. На Даунінг-стріт № 10, трохи осторонь від Уайтхолла, знаходиться офіційна резиденція прем'єр-міністра. Площа Парламенту — місце, де знаходяться палати парламенту й башта Біг-Бен заввишки 96 м. Поруч — Вестмінстерське абатство— місце поховання великих державних діячів Британії.

Історія створення

Місто засноване римлянами в 43 р. н. е. на місці кельтського поселення на північному березі р. Темзи і протягом більше 400 років було головним римським містом — Лондініумом (Ьопсіішит) — на острові Британія. З відходом римлян у V ст. н. е. Лондон занепав. Після нормандського завоювання в 1066 р. Лондон стає резиденцією королів і офіційною столицею Англії і починає швидко багатіти й розвиватися. Поштовхом до прискореного будівництва міста була Велика пожежа 1666 р., коли повністю згоріло 4/5 лондонських будинків. Після пожежі місто почало забудовуватися три- і чотириповерховими кам'яними будинками. План регулярної забудови розроблявся архітектором К. Реном, але в реальності за планом були побудовані лише деякі будинки, у тому числі собор Святого Павла. З 1707 р. Лондон — столиця Великобританії, а потім і Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії.

Великий Лондон, що складається із Сіті й навколишніх 32 великих міських адміністративних районів (боро), займає значну частину низовини між грядами Чілтерн-Хілс і Норт-Да-унс. Лондон забезпечується водою з Темзи, із ЇЇ північної притоки р. Лі, а також із крейдових водоносних горизонтів, розташованих на південь від Темзи. В останні роки завдяки удосконалюванню системи очищення каналізаційних стоків забруднення Темзи зменшилося. Центральна частина Лондона, розташована на невеликій висоті, затоплюється повенями під час дуже високих припливів. Для захисту від них було побудоване загородження через Темзу нижче міста, біля Вуліджа, і побудовані набережні в центральній частині Лондона. Лондонська улоговина менш зволожена, ніж інші райони Великобританії. Середня річна кількість опадів тут лише трохи вища 500 мм. Однак переважає хмарна погода, а опади випадають половину днів у році. Середня температура липня біля 17°С. Літо в Лондоні тепліше, ніж в іншій Британії, але спекотна погода буває нечасто й рідко тримається довго. У середньому тільки 10 днів у році температура перевищує 26°С. Зими відносно холодні, заморозки на грунті бувають близько 100 днів у році.'Однак принаймні 50 днів у році температура буває нижчою за 0°С, а середні температури січня (у найхолодніший місяць) складають +4°С. Темза в Лондоні жодного разу не замерзала з 1814 р. Конфігурація Лондонської улоговини сприяє частому утворенню туманів у зимовий сезон. У минулому вони доповнювалися димом від пічних труб, викликаючи смог, але традиційні для Лондона густі жовті тумани зникли завдяки різкому скороченню використання вугілля для опалення будинків.

Лондонський регіон має найвищу на Британських островах густоту населення. У самому Сіті проживає не більше 10 тис. жителів (їхня чисельність щодня значно зростає за рахунок тих, хто приїжджає на роботу з передмістя), а у Великому Лондоні — близько 7 млн жителів, у Лондонській міській агломерації — близько 11 млн, а в Південно-Східному регіоні, де домінує Лондон, — близько 17 млн. Населення Великого Лондона постійно скорочується, особливо в центральних міських районах, побудованих до 1914 р. Триває приплив молоді з інших районів країни, яких приваблює можливість зробити кар'єру, а також іммігрантів. Молоді лондонські родини, навпаки, прагнуть виїхати в нові міста й пригороди, розташовані за межами «зеленого поясу». Там само осідають ті, хто переїжджає з інших районів Сполученого Королівства. Протягом останнього сторіччя в Лондоні знайшли притулок представники найрізноманітніших національностей. Найбільшою й найдавнішою групою іммігрантів є ірландці. Євреї, в основно-" му зі 'Східної Європи, почали селитися в місті наприкінці XIX ст. Пізніше з'явилися інші європейці, зокрема, із країн середземноморського басейну, а також китайці й австралійці З початку 1950-х років найбільші за чисельністю контингенти іммігрантів почали прибувати з Вест-Індії й Індії. Спочатку деякі етнічні групи компактно заселяли певні квартали, однак І згодом починали розселятися по всьому місту. Євреї, напри клад, воліли селитися в Іст-Енді, але їхні нащадки поступово переселялися до передмістя. Ірландці сьогодні розсіяні по всьому місту. Вест-індійці проживали в основному у внутрішній частині Лондона, особливо в Брикстоні, громади азіатів тяжіють до району Іст-Енда і західним передмістям, особливо в районі аеропорту Хітроу.

Ласкаво просимо до Лондону!

Лондон — столиця Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії і найбільше місто на Британських островах. Розташований на р. Темзі, за 64 км від ЇЇ гирла. Лондон — один із найбільших портів Британії і головний промисловий центр країни. Площа міста складає 1560 кв. км. Населення майже 7 млн чоловік. Лондон відіграє провідну роль у політичному й культурному житті Великобританії. У ньому знаходяться парламент, уряд і вищі органи правосуддя. Як культурний центр Лондон набув популярності завдяки своїм музеям і художнім галереям, театрам і музичному життю. Місто відоме також численними стародавніми церквами, у яких зберігаються національні святині. Лондон завжди відрізнявся активною участю у міжнародних справах. Будучи колись столицею Британської імперії, він дотепер відіграє важливу роль як центр Співдружності. Лондон — осередок міжнародного ділового життя й вузол міжнародних авіаліній.